Волочиська

Волочиська громада лежить на заході Хмельниччини, там, де річка Збруч століттями розділяла Поділля та Галичину. Саме місто вперше згадане 1463 року як Волочище: за переказом, купці волочили вантажі через болотисту заплаву Збруча, звідки й назва. Містечко належало князям Збаразьким, Вишневецьким, згодом Потоцьким, а після поділів Речі Посполитої опинилося на кордоні Російської та Австрійської імперій. Прикордонне розташування зробило Волочиськ митним пунктом і важливою залізничною станцією: колію через Збруч проклали 1870–1871 років, тоді ж постав цукровий завод. У радянський час тут працювала філія «Мотор Січі», нині економіку тримають агрохолдинги та харчові підприємства. Туристам варто побачити класицистичний костел Святої Трійці з колонним портиком, старий вокзал, міст через Збруч і берег із давнім городищем. Окрасою громади є села: у Тарноруді височить бароковий храм Матері Божої Святого Скапулярію (1643), відомий як давній відпустовий центр Поділля, збереглися садиба Мордвинових, австрійська митниця та ставок колишньої ГЕС. Скелясті пагорби на межі з Медоборами, каньйоноподібна долина Збруча, ставки та ліси роблять край привабливим для вело- і пішохідних мандрівок. Громада об’єднує 53 населені пункти, тож маршрути легко поєднати з відвідинами сільських церков і садиб.